GD, або Галина Дьяконова, або ГалА Далi

GD, або Галина Дьяконова, або ГалА Далі

Галасвіта, галасвіта, галасвіта…
Лечу в Гала-світи, лечу в Галактику.
Якщо б кого у тих світах прогледів, –
шукай його, мов голку в ожереді,
не знайдеться!

А знайдеться – хвала
тому, хто віднайшов тебе, Гала,
у віршах, у скульптурах, у малюнках.
Ти різна там: стара, а поруч – юнка,
закохана в усіх чоловіків,
      яких кохала упродовж років,
      занурених в сюрреалізм епохи,
      напевно, не шкодуючи ні трохи
      за тим минулим, де Москва, Казань…
      Прокинься, амазонко, і тарзань!
      Ти мусиш, як на спалах, в дзвони бити,
      бо все, до чого йшла раніше – вбито,
      бо ж не тобі належатимуть ті –
      бабусині копальні золоті,
      надію маю – ти усе збагнула –
      поховані вони, усе минуло,
      і ніде взяти хоч би мідний гріш…

      Ворожка напророчила Париж:
      життя богемне, старожитній замок.
      Там – слава, там життя без меж, без рамок,
      там ранок твій!
                Дивись, Гала, світа!
      В житті – шалава, в образі – свята.
      Осіння пісня, море, пляж, сльота…
      Галасвіта тікай скоріш, Гала,
      тобі ж в тираж виходити пора.
      Із геніями спиш... лем, не у спальнях
      надибаєш на золоті копальні…
      20.09.2020