Я ще не вправі спинитися ні на мить,
грізних депресій хвилі дрімають лиш...
часом душа до жахливих судом болить,
скручена "равликом" декілька днів лежиш.
Часом здається,- навкруг первозданна ніч,
перші зірки тільки створені божеством...
Блимання їхнє така незбагненна річ,
не осягнуть ні розумом, ні єством.
Не зупинятись! Наповнить думкИ будь-чим!
Не докучать нікому - у всіх своє...
Щоб не отримать в душу слова-мечі,
не дослухатись скуління людей-гієн.
Бути постійно в русі, у суєті,
переглядати шоу, дзвонить, вітать,
з дІтьми сусідськими пазли збирать прості,
книжку улюблену вкотре перечитать.
Скручує рідше, та глибшає біль в рази...
рідні інстинкти, вже б вмерла, якби не ви...
Рухатись більше! Не можеш іти - повзи!
Рани затягнуться... Лишаться грубі шви.
Iнстинкт виживання
© Copyright: Ева Сокол 2, 2020
Свидетельство о публикации №120091404629
Свидетельство о публикации №120091404629
Рецензии