всі, хто тебе покинув, хай в небуття полинуть.
всі, хто тебе зрадив, най теж пізнають це відчуття.
знай, що для мене ти в світі такий єдиний,
і я ще не мала на долі подібного почуття.
я пізнаю тебе в дивних цифрах, дивних знаках,
бачу, як засинаю, і як ранок торкає моїх зіниць.
палка доля лева в тобі, глибока — рака,
і всі такі різні в тобі одному
зійшлись.
я бачу вогонь, відчуваю твої пожежі,
я чую тепло від очей твоїх і від рук.
я знаю, що вірш цей давно вже зайшов за межі,
і ти мені просто хороший та вірний друг.
та маска зліта, і падають стіни вежі,
і серце бренить, як торкаєшся до колін.
я хочу збрехати, що най тебе це не бентежить,
але ти вже мій, хоч не мій,
23 і 07.
23. 07
© Copyright: Оля Пинишкевич, 2020
Свидетельство о публикации №120091403997
Свидетельство о публикации №120091403997
Рецензии