Сідає сонечко в гніздечко,
Та діточок виводить там,
А в день розсипить, мов зернятко,
Маленьких, жовтеньких курчат.
Вони прикрасили подвір"я,
Швиденько бігають туди-сюди,
А сонечко вилазить до верхів"я,
Щоб бачити малечу з висоти.
Іх гріє сонечко, як мати,
Вони тепло те чують на собі,
Та починають з ним у жмурки грати,
Під листячко ховаючись завжди.
Те листя лопухове, та велике,
Мов парасолька затінок дає,
Ось сонце покотилось небосхилом,
Щоб дитятко знайти своє.
13.07.2020 рік
Запоріжжя
Сонечко
© Copyright: Виталий Костылёв, 2020
Свидетельство о публикации №120091402297
Свидетельство о публикации №120091402297
Рецензии