о Господи тобі нас жаль ?
коли скорботно нам
коли печаль
від горя в душу залітає
і заживо людей зїдає...
прилетів смертельний час і Валєрочку забрав у нас...
серце витримало не розірвалось хоть так боліло і казалось скоро лопне і я помру цього не сталось...
я не пойму
А чому?
розум каже
А ти в паспорта свого дивилась що як дівчонка захопилась
і я остила бо боялась...
що знов влюбилась...
мені казалось...
мені потрібні почуття
щоб полічити душу і приукрасити тяжке життя
в якому жити мушу...
а хочу
жити до путя
бо смерть задушить
покищо смерті не боюсь
з думкою про смерть гарно жити вчусь...
комар за щоку
укусив повечеряти крові просив...
я йому не розрішила
вбить комарика рішила
кругом мене він кружляє
хлопаю не попадаю.
вже пів ночі я не сплю
і ніяк його не вбью.
на побачення ходитиму
а одна в кімнаті житиму.
***
© Copyright: Вера Деревьянко, 2020
Свидетельство о публикации №120091208852
Свидетельство о публикации №120091208852
Рецензии