Діють неприборканості сили
Та проте г і р к о т н і ш е
всьогО.
Атома без мене розщепили,
Дозволу немаючи мого.
Вже і поле обростає степом
І горить "засвічена" трава...
От, знайти б мені того дотепу,
І свої засвідчити права.
Непомірно боляче і гірко.
Кажуть: помилковості – прогрес.
Не без нього випалено дірку
У прошАрку вИтвору небес.
Я знайду і вже при першій спрОбі,
Відрекомендуюсь... Все-одно,
Догорає, у моїй утробі,
Атомного прИсмаку зерно.
А , якщо на вИпалині степу,
Він затіє випроби нові –
Я дозволю вдарити дотепу
Атомним ядром... по голові!
Алегорii до Слова
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120091202286
Свидетельство о публикации №120091202286
Рецензии