Літо ще не хоче відлітати,
Сонце не бажає відпускати.
Дивлюся, а з вулиці воно
промінням скочило в вікно.
Підставляю лице сонечку,
Загортаюсь в теплі промені,-
Хай цілує мої очі насолода сонячна.
Повіяло вітром, дощова погода, завітала в осінь пані прохолода.
Вечором у ковдру загорнула плечі
Чашка кави й ковдра , це приємні речі.
Затишно в багрянці осінього саду ,
По стежині йду в жовтні, листопаді.
Пізня тепер осінь, поцілунок сніжний,
Але дуже пристрасний і солодконіжний.
Як пізнє кохання що тривожить душу ,бо воно останнє...Крапка.
Далі зимно , друже.
Осiння насолода
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120091108064
Свидетельство о публикации №120091108064
Рецензии
