***
І їх вже нема.
Можливо,
Літ з тисяч —
За двісті,
Вони ще у ВсЕсвіт,
Для нас, зокремА,
Собою
Відлунюють вісті.
І так до безкраю:
Ні віку, ні меж.
Вони, на — «ні-щО»,
Як основа.
А Слово —
в Людині.
Поезія — теж.
І зОряне Небо —
із Слова.
Свидетельство о публикации №120091102331