Я на відверту розмову
Мушу примусити знову,
Наче той ящик Пандори
Я відчуваю бруд та змову.
Ти посміхаєшся в очі
Тим шаленілим бруталом,
Я захопилась не вперше
І закружляла з нахалом.
І захопило тим вихром,
Круте наче Торнадо,
Та у душі водоспадом
Краплі б,ють наче градом.
Я намагаюсь боротись
Та я терпіти не мушу,
Я так бажаю любові,
Та наплював ти у душу.
Хай твоя совість у сплячці,
Хай ти заплющив ці очі,
Хай заблукала у ночі,
Та все даремно шепочу.
Бо я кохала й кохаю,
Бо я так хочу любити,
І не витримують шибки
Нема кому Іх розбити.
Тебе б,ють по щоках
А ти підставляеш,
Тебе розтоптали,
А ти все прощаеш,
Та це мабуть Мазох
З дірками у грудях,
Гориш ти зірками
Та ходиш по людях.
Розмова
© Copyright: Люси Кузнецова 10, 2020
Свидетельство о публикации №120091008633
Свидетельство о публикации №120091008633
Рецензии