Крик душi заробiтчанки

Доля так закинула мене,
Про таке колись мені й не снилось,
Віра в те, що це колись мине,
Сльози щоби градом не котились.

Так хотілось дітям помогти,
Мріяла, щоб їм жилося краще.
Думкою лиш в КРАЩЕ легко йти,
А в житті – це набагато важче.

Хліб святий гіркий на чужині
І солодким тут мені не стане,
Хочеться, щоб це було вві сні,
Затягнулись щоб душевні рани.

В Господа поради я прошу,
Молю за дітей і кращу долю,
В розпачі думками я грішу,
Іноді й не відаю, що творю.

Серце рветься тут мені з жалю,
Ще й терплю тяжкі душевні муки.
До землі святої припаду,
З нею щоб не знати більш розлуки.

09.09.2020 р.


Рецензии