залізні лінії дощів –
за семафорами блищить
і мчить повз нас вугільна осінь:
в повітрі губляться слова,
неначе потяг прибува
на нашу колію й голосить.
і пара з теплих животів
вагонів протягом свистить
і вистигає в підребер'ї –
неначе кішка уві сні
нас загортає в голосні
смугасті колії – завмерлі
під туркотливим звуком, що
летить крізь нас і п'є зі щок
достиглу яблучність історій,
що вдосталь літа напились
і в нас гойдаються, мов лист,
червонобокий від учора.
5 вересня
залiзнi лiнii дощiв
© Copyright: Марина Гареева, 2020
Свидетельство о публикации №120090906273
Свидетельство о публикации №120090906273
Рецензии