Як обабіч дороги Художника
Ніби в старім сні жахів шукала
Повернулась до тебе по спокій
І не зчулась як заридала.
Бо Художник то сніг торішній,
Ми не більше ніж слід прочахлий,
Та якщо я Твоя і З Тобою,
То чому в снах той Інший незгасний?!
Знаю я якби так й не позвав Він
Ми жили б вже з тобою довіку
Й народила б навіть дитину
Найріднішому з всіх чоловіку...
Я б тобі з кожним днем ставала
Найвірнішим другом й партнером
Але впало тоді наше небо
І над ним я невтішно стогнала...
Я самій собі не йняла віри
Що від Тебе піти наважусь
Бо як жити без тебе, Алекс?
Як дитина ж самотня зостанусь...
Ти був Другом, Коханцем і Батьком
Був Драконом мене захищавшим
Я ж сама стала тим чудовиськом
Твоє щастя за своє продавшим.
***
© Copyright: Ангелина Верхогляд, 2020
Свидетельство о публикации №120090902787
Свидетельство о публикации №120090902787
Рецензии