Всього другу добу без тебе
Та в сльозах до самого світанку
Аби ж знав Як тебе бракує(!),
Як гортаю світлини до ранку…
Як шукаю крізь сон твою спину
Прокидаюсь без неї й знов плачу
Найрідніший, дракон мого серця,
Ти прости мою душу тремтячу…
Я тебе відпускаю на волю,
А сама від жалю заклякаю,
Я не знаю як жити без тебе
І без твого вогню замерзаю.
Всього другу добу без тебе
Та в сльозах до самого світанку
Аби ж знав Як тебе бракує...
Як гортаю світлини до ранку.
2020-09-06
***
© Copyright: Ангелина Верхогляд, 2020
Свидетельство о публикации №120090901676
Свидетельство о публикации №120090901676
Рецензии