Приходять тихо почуття,
І шепчуть ніжно нам на вушко,
Навшпиньки, наче те дитя,
Й довірливо, немов подружка.
Вони розкажуть, що є ти,
І що є час, який нас звів.
Й покажуть всі твої світи,
Й усе прекрасне, що хотів.
І ті думки ти лиш не зрадь.
Ось аркуш білий. Розмалюй!
Він ніжний, наче хвилі гладь,
Працюй і сміло владарюй.
Твори пастеллю, олівцем,
Викреслює рука життя.
Один до одного лицем.
Портал до Вічності – злиття.
І не зачепить більше час,
Ми там, де люд не досягне.
– Чому ж цей світ не дав нам шанс?
– Тому, що в ньому все так є.
Ми летимо через світи,
Минаєм час і зміст глибин.
І серце тішить, що є ти,
І що такий ти лиш один.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2020
05.09.2020
13:59
Усі права застережені. Будь-яке використання лише за письмової згоди автора.
Навпростець через свiти
© Copyright: Светлана Кравчук 379, 2020
Свидетельство о публикации №120090704529
Свидетельство о публикации №120090704529
Рецензии