Вeрeсeнь чаклує на порозi...
Йде до мене самотня осінь.
Могутня пора, чудова,
Дай мені на щастя підкову.
Таємничі думки і мрії,
у тумані зависли без надії.
Рідний, нащо у моїх думках,
свої малюнки малюєш.
Ти, голубе сивий,
наді мною глузуєш,
а може я не та,
що у снах своїх милуєш.
А я, у мріях з тобою
п'ю ром, млію сльозою,
навіть нехай гримить
небесний грім,
почуття купаю в нім...
Хоча сумна, бо гнана
війною,
та в Україні я скрізь місцева,
бо гарнюнє українське зерня...
Вeрeсeнь чаклуе на порозi...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2020
Свидетельство о публикации №120090604550
Свидетельство о публикации №120090604550
Рецензии