Ти поглянь-подивися: щороку —
На узбіччі, на самім краЮ,
Там виборює пташка толОку
Її суджену. власну, свою.
Не уступиться тільцем дорОги
І за свій заповідни куток,
Вона впасти готова під ноги.
В неї захист – на знищення рок.
Лячно, гамірно скрикує птиця…
Від худОби, ще тиждень назад,
ЗалишИвся відбиток копитця,
В ньому птаха звилА яйцеклад.
І, вже в лет, до небесної вИсі,
Вона вИкрилить чАда свої.
Ти, звичайно, поглянь-подивися:
НаучАйся. Наслідуй її.
Борня
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120090502278
Свидетельство о публикации №120090502278
Рецензии