Лина Костенко. Акварели детства

               АКВАРЕЛИ ДЕТСТВА

А на Днепре, где дебаркадер, в осенних красках берега.
Они, как львы, что при параде, лежат, почивши на века.

Причалила в песок пирога. Сварилась в казане уха.
Сухая в трещинах дорога, как крокодил, ползёт едва.

В Днепре купается Купавна. Годков мне только, может, три.
И для меня одна забава - ждать парохода у реки.

Я жду поездки на Триполье, в Чернигов жду поездки я.
Черниг живёт там на приволье, пугает сильно он меня.

Черниг он страшный, чёрный очень.
Когда стемнеет на Днепре,
садится в лодку и до ночи он ставит вентеря в воде.

И те коряги, и те корни, и в половодье берега,
они с зарёй златистой сродни, напоминают мне всегда

те годы, что уже промчались, и даль речную, где гора,
и невозвратные причалы
в глубокой памяти Днепра.

                31.08.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


             АКВАРЕЛI ДИТИНСТВА

Дніпро, старенький дебаркадер, левино-жовті береги
лежать, на кігті похиливши зелену гриву шелюги.

В пісок причалює пірога. Хтось варить юшку,
дим і дим.
Суха, порепана дорога повзе, як спраглий крокодил.

В Дніпрі купається Купава. Мені ще рочків, може, три.
А я чекаю пароплава із-за трипільської гори.

Моє нечуване терпіння іще ніхто не переміг,
бо за терпінням є Трипілля, а за Черніговом — Черніг.

Черніг страшний, він дуже чорний.
Як звечоріє на Дніпрі,
Черніг сідає в чорний човен і ставить чорні ятері.

І ті корчі, і те коріння, розмите повінню з весни,
і золотаве звечоріння в зелених кучерях сосни.

І ті роки, що так промчали, і пароплав той, і гора...
Це вже невидимі причали
в глибокій пам'яті Дніпра.

                Лина Костенко