Байка про Вовку

Про Вовка ходить помовка.
Жив був Папуга по iменi Вовка,
Сврей справжнiй не полукровка,
Мiзкеiв не мас,зосталась половка.
Скориствшися слушним моментом,
В Украiнi став президентом.

Брехав Папуга,як Синиця,
Такаж пройдисвiтка,такаяж птиця.
-Кобилу з"iсть-:казав-це точно,
Та мир встановить остаточно.
Для Кабана вiн буде вирок,
Та нахапас з неба зiрок,
Бо чесний вiн i не крадiй,
В усьому справжнiй,усюди свiй,
Хочеш сумуй,хочеш радiй.

Був клоуном та режисером,
Стане надiйнiшим партнером,
Та найчарiвнiшим цвiтком,
Та став"Мальованим Стовпом".
Зовнi квiтастий та блискучий,
А як принюхатись,дуже вонючий.

Отож натура його така,
Що може врiзать гопака,
Чимдуж натисне на педалi,
Або зiграс на роялi.
Та от кобилу з"iсти не може,
Тут навiть Бог не допоможе.

Руське прислiв"я"кур во щi",
То це Папуга у борщi.
То вiн як птиця-говорун,
З борщем потрапив у чавун.
Синиця та хоч сором мала,
Коли про море набрехала.
А цей трiщить,як та сорока,
У олiгархiв в карооках.
Трiщить,лящить та репетус,
Рiк президенства презентус,
Та на галявинi Зе-гус.

Та Кабана не мiг звалити,
Навiть за грати посадити.
Та вироком йому не став,
Дозвiл на це Госдеп не дав.

Хоч вiн i Вовка та не Вовк,
Дали наказ то вiн i змовк!