Незламний, не скорений в дусі ніким
Які б не були перепони,
Я є українець! Пишаюся цим!
Таких нас, як я – на мільйони.
Лукавим нашестям вельмож та господ,
З-за давніх-давен, їх манера :
Гнобити мене, тобто нас, мій народ,
Взяла б їх чума чи холера!
ПрихОдьки – на зводі! Порядок такий:
З вовками водися з зарОком!
Прибився до зграї – по вовчому вий
А-то, загризуть… ненароком.
Бунтарська в мені обертається кров
З коліна в коліно, по роду —
ЖивиИть нескінченна козацька любов
До себе. До нас. До народу.
Та де ж наша влада? Де наш поводир?!
Месія чи Бог!.. Чи ще — хто там?!
Надія (?) – на кого? Людина не звір.
Напевне — на вітер! На — атом...
ЛюБов
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120090402285
Свидетельство о публикации №120090402285
Рецензии