Кабинет

Это не пророчество, а так.
Нет мне силы – против ваших строев.
Вам послать снаряд – такой пустяк!
Кто теперь мой кабинет отстроит?
Не откроет школу ни один –
Всю мою красивую разбивши.
Сникли «патриоты», позади:
Дуют водку и читают вирши.
Если не согласна – помолчи:
Твой эпитет никому не нужен.
Что уже не можешь – не кричи:
Потому что завтра – будет хуже!
О счастливом детстве помечтай.
Сдохла б дурь. А Совесть – чтоб здорова.
А не веришь бабке – прочитай
«Кабінет української мови».
Все святыни в Память уложу.
Помолюсь у Бога – к воскрешенью.
Что сейчас – уже не покажу
В том пустом разбитом помещеньи.
Это не пророчество, а так.
Кабинет верните мне, «герои»!
Чтоб разбить – всего один дурак.
И десятки умных – чтоб отстроить.

На фото -- він і є, мій кабінет української мови і літератури. Іде шкільна олімпіада. Мабуть, той, хто прислав снаряд, поганенько справлявся з диктантами і зовсім не любив свою рідну державну мову. А на моїй школі вирішив відігратися за свої двійки. Тепер запрошую таких "патріотів" приїхати і відновити -- все, що з такою любов'ю збирали ми всім дружним шкільним колективом: і учні, і батьки, і мої колеги, і, звичайно, я. Поверніть мені в кабінет -- Державні символи і статті про них, і портрети українських письменників, і весь дидактичний матеріал, і добрі, щирі книги -- де мої і ваші земляки учили нас бути чесними, щирими і працьовитими, добрими і миролюбними, гордитися своєю Батьківщиною, розбудовувати її -- а не громити, і допомагати один одному -- а не вбивати своїх же громадян. "Матір рідну продали!" -- сказали б ваші діди. І добавили б таке -- щоб навіть убивцям стало соромно! Ох, немає на вас гостроязиких козаків запорізьких із їх листом турецькому султанові! Щоб і вам трішки мізки вправили!

          03.09.2020