Мій гість питає, на траву
Здійнявши з пліч поклажу,
– Ну як живеш?
– Та так... Живу.
Зводжу кінці, як кажут.
– А як рідня?
– Давно один...
Хто -де... Усі при ділі.
Приїде хтось, як на поклін
ПрапрАдідів могилі.
Що залишилося "могО"
Так це, в житт Надія...
Я з нею вкупі: о-го-го!
З Різдва – до Маковія.
В життi надiя
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120090202428
Свидетельство о публикации №120090202428
Рецензии