Ось серпень, вересню дарує квіти.
Палає полум'я жоржин
І чорнобривців вогники привітні,
Своє тепло дарують всім.
В садку вистукує як барабан горіх,
Горішинки на землю висипає.
Лунає дзвоником дитячий сміх,
А на оссоні пізній джміль літає.
Оса ласує соком винограду,
Он сливка на галузку почепилась.
У сонці наливалась радо,
Летіла до землі,- не долетіла.
Все вже дозріло,все зібрали.
Зосталась тільки жменя літа
Та й те поріг переступило.
Останні дні летять за вітром,
Й життя, як літо, пролітає.
Та все ж навіщо сумувати ,
Осінь барвисто всіх вітає.
А з нею йде очей принада,-
Садів лісів, яскраві шати,
Багрянні хуртовини листопада.
Дарує насолоду й спокій
І душу світлим смутком пеленає.
Іде велична королева Осінь,
В тіярі зоряній,в серпанку із туману.
В осiнь
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120083009025
Свидетельство о публикации №120083009025
Рецензии