Усп ння Мар

     Успіння Марії
     Поема


             Богу-Слову і Преблагословенній Богоматері
              в любові присвячується


1

Я можу тут не задихатися
Що коли море вибриню —
Можу спасатись — видихнуть
( і так спасатися)
в Тебе, Мати–Плането, Боговибрана!


Що буде жахом і людині
                й кораблю
«А що я тут роблю?!»
Вже сині очі потемніш за Чорне
                море
і що мені з глибин говоре —
що я Тебе люблю?..


Лиш так спасатись — видихнуть
(й
зачало спасатися)
із океанами Ти! — мене вибрала
а Ти — Богиня! — й смерть
взяла щоб  — понад смертю —
                святкували це!..


В тім що я
вибриню
щоби —
не задихатися...


2

В чаші спасіння
              в голубінь
                як птиці співають


вона любить
       великий і білий
       пухнастий ведмедище
       і вона —
            обнімає


любов сидить
як птаха
          весь час злетіти рушити


як вона
        над сходами
        на поручнів сходженні
        з нею два молоді говорять
і з нею в слові —
                незвична зоряність


вони
    тримаються — ніби
як тримаються ті
котрі відчувають
              що їх
              люблять...


ніщо не йде довго
супроти безсмертя любові
й поезії
ниже те, що найглибше


я думаю — любов й на ляльки
                усміхається
любов те, що іскристе
і любові багато — її
не полічити
дерева нехай помоляться —
                стають жити
жити любов’ю — жити в любові —
                нічим не оплатити
ледь що оплатили —
мов обхопили —
і немає любові
як надію видно — то чого
                надіятись?


любов же прониже
як схожість —
того що є
           найближче
а любов є птаха
                ніби весь час до неба


тицьнутись в вухо неба
в тому-то й діло
що правда — любить!
Невміло!


І як би то в світі ходило
й знову злітало
                й походило —
якби правда жива — не любила
тож — любов
любить правду!


Від любові і встануть — ходити
                й літати
й співати
із птицями — в чашу
                голубіні-й-спасіння
милосердя — навіть в птиці польоту
до любові і в тіні
в цьому літі
в оцьому світі
й у великому світі


3

Як в мені є всі Небеса й Зоря
Христос із Нею
і видихаю я любов
й старателям — теодицею
але ж і вдихаю Їх любов
як бачте дихаю
та не хітливою любов’ю —
то ще потрібне богословіє?!


4

Бо в Ній і з Нею —
Правда і Любов —
все Боже серце!
Й важливе не моє милосердя,
а Їхнє
          Милосердя!!

28.08.2020, з причастям,
свято Успіння Богородиці,
30.08.2020,
після літургії