Сергей Жадан. Плыви, рыба, плыви...

Плыви, рыба, плыви –
вот острова твои,
вот и твоя трава,
вот твоя стернова:
правит твой маршрут,
шьет тебе парашют,
пасет тебя в глубине
при своей стернове.
Когда небесные светляки
падают в устье реки,
тогда твоя стернова
произносит слова:
это вот - мои сны,
это - рыбачьи челны,
вот – ночь, вот – речная струя,
вот – смерть, верно, моя.
Жизнь - тишина и смех.
Ее хватит на всех.
Она достанется всем –
всем любимым моим.
Так что лети, рыба, лети –
я знаю все мосты,
знаю все маяки,
делаю все вопреки.
Только твои словеса,
только тайны и чудеса,
лишь исповедь и пост
в одном из портовых мест.
Люби, рыба, люби,
пусть безнадежно и
пусть никаких надежд –
радостью, рыба, светись.
Любовь мера всего –
страдания твоего,
мера твоих разлук,
мера вражды и мук,
песьего злого воя,
безумия и милосердья.
Жизни мера самой.
Не говоря уж о смерти.

Стернова - руль, кормило

Пливи, рибо, пливи –
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.
Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя стернова
промовляє слова:
це ось – мої сни,
це – рибальські човни,
це – ніч, це – течія,
це – смерть, певно, моя.
Життя – це тиша й сміх.
Його стане на всіх.
Його вистачить всім –
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, лети –
я знаю всі мости,
знаю всі маяки,
роблю все навпаки.
Лише твої слова,
лише таємниці й дива,
лише сповідь і піст
в одному з портових міст.
Кохай, рибо, кохай,
хай безнадійно, хай,
хай без жодних надій –
радій, рибо, радій.
Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.