Не можуть всіх на сходинках буття
До хмар високо в небо піднімати...
Та недаремне ні одне життя,
Бо народила ту дитину мати,
А тато торував дорогу в майбуття!
Не можуть вдачу всі в руках тримати,
Примхлива пані, рветься все із рук,
Та треба іншим лиш не заважати
І на дорогах, де багато мук,
Пошвидше їх здолати помогати.
Бо всі прийшли в цей світ, щоб мирно жити,
Не знати горя, а ні бід повік.
І між собою не сварити, а дружити,
Щасливим був щоб у людей весь вік,
Могли щоб рай на всій Землі творити.
Таке життя
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2020
Свидетельство о публикации №120082207729
Свидетельство о публикации №120082207729
Рецензии