Я намагаюся її любити,
Не дивлячись на тугу і печаль.
Її іржу дощами можна змити,
У день ясний відкрити синю даль.
Перехворіти осінь як застуду,
Віддячити за вимушений спокій.
І зрозуміти, що любити буду
Я навіть і її холодні кроки.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.