Соромлюсь, здавлюю сигарету,
Напівзникаю і знов встаю.
Таке буває лиш біля тебе
Я божеволію я волю,
Тебе любити до стуку пальців, на моїй шкірі нові сліди
Розтоплюєш Прометея сланці
І роз’їдаєш його сліди
Коли в кімнаті ти звір без кнуту
Але не знаєш куди іти
Я подарую тобі ще руту, ти під язик її поклади
Волаю в темряві дай рятунку
Згадай, що я ще в твоїх руках
Ти гаснеш, в мене нема рятунку
Лиш шмат люстерця та груди перцю
Гра без свічок це не зовсім гра.
Гра без свiчок
© Copyright: Даша Зуб, 2020
Свидетельство о публикации №120081503788
Свидетельство о публикации №120081503788
Рецензии