Поздняя встреча. -укр

Пізня зустріч.

(русский подстрочник внизу)


Селянська хата дивиться на шлях.
Без снігу взимку швидко сутеніє,
і темрява так наляга на дах,
що в хати аж потилиця німіє.
Спалахує під фарами гудрон, -
ось пліт, каплиця, стовп - все поодинці.
Ось зовсім поряд - жіночка з відром.
- Куди це ви? - До лісу, до криниці.
- Чого ж це так далеко в пізній час?
- Не маємо води коло оселі.
Свердлили у сусідів, і у нас,
та все дарма, бо живемо на скелі.
- На скелі? - Так. - А той колодязь, що
он там, в ярку? -Та в нім вода погана.
Зварити борщ ще можна, ну а щоб
напитися, то буде, як із крану.
- І всі так в ліс по воду ходять? - Ні.
Це я сама, так мати нас привчила.
... І раптом ніби в темряві вогні
якась таємна сила засвітила.
І я побачив стежку, що вела,
як пісня в світ, в прозорий ліс, в якому
вовків нема, і злодіїв нема,
а тільки тіні в мареві легкому,
що рухаються, дихають, живуть,
сміються, плачуть, в очі зазирають,
щось пошепки наспівують, клянуть,
але людині йти не заважають.

1987


Селянская хата смотрит на шлях.
Без снега зимой смеркается быстро.
И темнота так наваливается на крышу,
что у хаты аж затылок немеет.
Вспыхивает под фарами гудрон, -
вот плетень, часовня, столб, - всё поодиночке.
Вот совсем рядом - молодая женщина с ведром.
- Куда это вы? - В лес, к роднику.
- Отчего же так далеко в поздний час?
- Воды нет рядом с домом.
Сверлили у соседей, и у нас,
но всё напрасно, так как живем на скале.
- На скале? - Да. - А тот колодец, что
вон там, в низинке? - Да в нем вода плохая.
Сварить борщ еще можно, ну а чтоб
напиться, то будет, как из крана.
- И все так в лес по воду ходят?
- Нет. Это я сама, так нас мать приучила.
...И вдруг как будто в темноте огни
какая-то таинственная сила зажгла.
И я увидел тропинку, что вела,
как песня в белый свет. в прозрачный лес, в котором
волков нет, и злодеев нет,
а только тени в легком мареве,
которые двигаются, дышат, живут,
смеются, плачут, заглядывают в очи,
что-то негромко напевают, клянут,
но человеку идти не мешают.


Рецензии