ЛІто кошика перекинуло,
Покотився він згори...
Сипляться яблука з корзини,
Котяться по траві,
Різні на смак, червоні та жовті. Котяться й котяться великі й малі,
Загублені чиїсь долі, а може й ні.
Яблука хмільно пахнуть в саду
І летять в трави,
глухо стукають по землі, наче б'ють барабани.
Прощаються з деревом стиглі плоди, прийшла пора відлітати.
І не важливо що за політ,
Їм за гілки вже не триматись...
Все відбувається так як є,
Як хтось задумав, та ні в тім суть.
Бо то є яблука,щось неживе,
А у людей завжди болить ,
Їм розставання наче смерть,-
Краще все ж зустрічати...
Ніч тривожать звуки,
Яблука падають долу.
Візьму одне тріснуте в руки,
В обійми візьму твою долю.
Яблука
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120081009441
Свидетельство о публикации №120081009441
Рецензии