В усі часи, народ великий, в ярмо запрягали,
Хто хотів на нім орали, до землі згинали.
Та зійшла на землю правда, голови піднялись,
Розправились гордо плечі, молоти стискались.
Вишикувались в шеренги, коси в руки взяли,
І пішли косить нечистих, голови знімали.
Очистили Україну, сади посадили,
Збудували міста, села, добре люди жили.
У добрі та благодаті стали забувати,
Що не спить ворог лукавий, почав поглядати:
На добро та на достатки, на людей веселих;
Та все думав, як би влізти, щоб все зруйнувати,
Та й придумав: - «Влізу знизу та із середини,
Хай свариться брат із братом та батько із сином».
Поки сваряться, забудуть вони про безпеку,
А тоді із зовні вдарять вороги далекі.
То ви люди майте розум, знайте що робити,
Не руйнуйте свого дому, думайте, як жити!
Світ великий та у ньому кожен має місце,
Бережіть своє, що є, бо буде запізно.
Бережiть сво
© Copyright: Ольга Красношлык, 2020
Свидетельство о публикации №120081006084
Свидетельство о публикации №120081006084
Рецензии