До вечора

Зникає захід з підвіконня...
І вечір в хату ллється вже.
Пишу я на ніч рими сонні...
Неначе яйця Фаберже,

Думки блищать аж до півночі.
А що всередині там, зась!
Я щастя написати хочу,
Та суму дивного напасть

Скувала  думку у кайдани,
Що понеділок наступа.
Робота.  І вставати рано,
До сходу сонця. Мов снопа,

Зв'яжу  я вузликом волосся.
Подушка трохи затверда...
І загадаю, щоб збулося
Бажання зранку.  Мов вода,

Останні миті вже неділі
Опівночі стечуть на дно.
А ніч, немовби породілля,
Народить будень всеодно...

ЕНіКА,  09.08.20, ілюстрація із мережі


Рецензии