Ще здалеку бачу, рівні лісосмуги,
зелені поля, та у квітах сади,
а доля моя , так зове у дорогу,
щоб випити келих з басини води.
Давно я не бачу, потяг на розїзді,
який у негоду більше не шумить,
давно відійшли у минуле дні грізні,
а серце моє, за селом ще болить.
Мені ж в село, так хочетьсяя дістатись,
яким до цього часу я живу,
і в ті роки, де ми навчалтсь повернутись,
і я ту молодість, як і тебе зову.
Укр. Ще здалеку бачу, р1вн1 л1сосмуги
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120080907589
Свидетельство о публикации №120080907589
Рецензии