Iсторiя пише

В кімнаті лиш спокій… і тихо,
Планеті всій тишу таку б.
Дотліло б юродиве лихо,
загарбник би світу не скуб.

І щира промова поета
для миру звучала б завжди:
Чи вчує мій шепіт планета,
чи Космос всотає лади?

Шлю імпульси в простір широкий,
благання душі, в її крик…
А може за тисячі років
до крові та горя він звик?

В минуле зануритись глибше –
подій розмаїтих ущерть.
Як дивно… історія ж пише
нащадкам про війни і смерть.


Рецензии