Світло вечірнє,зіроньки сяють...
Вітер гойдає гіллям вночі.
Тишу не всі однаково сприймають,
Хочеш мовчи,ну а хочеш кричи.
Спогади в кожного також не спинні,
Серце в тривозі ураз на шматки.
Знаєш? А люди,напевне не винні...
Якщо душа розбиває клітки.
Людям таманно,в коханні хворіти.
Кожному доля до віку дана.
Світло вечірнє,зіроньки,-діти...
З ними на серці,ніжність,-весна.
Віра і воля свободи та духу,
Скільки не крийся,та правда спливе.
Скільки б не дав ти хорошому,-руху...
А день вступає,знову в нове.
І тільки хороше,майбуть не вийде.
Блискавка гряне а може і грім.
Кожен у тиші не кожного сприйме...
Не кожного чує,й залишиться в тім...
Образі може,а може...обрАзі...
Варто...не варто сприймати мене.
Серце й душа важлиивіше на разі...
Отак от й життя,стрімко так промайне.
(Понкратова.О.В.)
Життя
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120080508649
Свидетельство о публикации №120080508649
Рецензии