Лина Костенко. Стоит здесь обелисков рота

          * * *
Стоит здесь обелисков рота.
Кругами носятся стрижи.
На входе в кладбище ворота
Оберегают тишь души.

В граните звания и даты.
И в бронзе имена солдат.
В родные не вернувшись хаты,
Они под плитами лежат.

Быть может, виноват пред ними
Тот, кто забыл их, - не узнать.
Они полжизни не прожили
И в юных снах им не бывать.

Быть может, весть имеет кто-то,
Какие-то слова о них.
Лежит здесь пехотинцев рота,
Ждёт писем от родных своих.

      5.08.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


          * * *
Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
високу тишу стережуть.

Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
а не проживши й півжиття!

Хтось, може, винен перед ними.
Хтось, може, щось колись забув.
Хтось, може, зорями сумними
у снах юнацьких не побув.

Хтось, може, має яку звістку,
які несказані слова…
Тут на одному обеліску
є навіть пошта польова.

     Лина Костенко


Рецензии