На березі Гіпанісу високім,
у теплому південному степу,
ще балабан висить в повітрі, сокіл,
але давно не видно вже скопу…
Давним-давно полинуло у Лету
і місто-поліс, Ольвія стара,
і вихідців із древнього Мілету
повільно час із пам‘яті стира…
Але монети формою дельфіна,
темЕнос із агОрою зорять,
доносячи легенди про Афіни
і греків, скіфів, Скіла, їх царя…
Доволі й у Гомера ще сюжетів
про звички їх, культуру і уклад,
та Буребісті з племенами гетів
завадити не зміг і Мітрідат…
Колише вітер ковилу у полі,
де сотні дві із лишком ще віків
скакали скіфські та еллінські коні,
відносячи у вічність сідоків.
Стрімкі завмерли у задумі схили,
схилили пасма чемно до води –
іще тримають у собі щосили
ольвійської минувшини сліди…
04.08.2020
Ольвiя
© Copyright: Олександр Мачула, 2020
Свидетельство о публикации №120080409501
Свидетельство о публикации №120080409501
Рецензии