Це ж моє село, моя це Лепетиха,
такі знайомі навкруги місця,
лише нові обличчя мов від лиха,
ті, що немов мене гукають без кінця.
Майже немає тих, з ким ми ходили в школу,
та з ким ходили на баштани та сади,
лише за всі роки, ще не змінилось поле,
а у ставках давно нема води.
Ще при Радянській владі відмирали села,
і не уникло відмирання і моє село,
майже нова, ще залишилась школа,
а моє серце нашу, стару школу зберегло.
Укр. Це ж мое село, моя це Лепетиха
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120080400679
Свидетельство о публикации №120080400679
Рецензии