Ти входиш в обійми, як входять у гавань човни.
То горді. То втомлені. Часом – і зовсім розбиті.
У гавань. У тиху. У ту – найріднішу у світі.
У гавань, якій кожен човен присвячує сни.
І тут, у обіймах, ти – вдома, ти – зовсім моя.
Ти – м'яко складаєш знесилені морем вітрила.
І я відчуваю, як сильно в обійми хотіла.
В обійми мої, адже завжди обійми – це я.
І вечір... І ніч... Паруси ремонтую твої –
малесенький човник так щиро спішив одпочити...
І зранку – від гавані – човник плистиме по світі,
а мріятиме – про обійми затишні мої...
Ти входиш в обiйми, як входять у гавань човни
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120080404095
Свидетельство о публикации №120080404095
Рецензии