Чому вода стоїть в очах?
Чом серце тоне,милі друзі?
Тепліє мов горить свіча...
І плаче коли є в нарузі.
Не біль стинає,сила й міць...
Мов сповиває нині тіло.
Душа змарніла. Й наболіло...
Її скріпляє до дрібниць.
Звертає,крутить,зве в літа.
Де ми уперто йдем до краю.
Та я у спогадах згоряю...
Та й у повітря знов зліта.
Неначе птаха б'ю крилами,
Нехай не буде сліз і втрат.
І тільки кожний щастю радий...
Та Янгол,милий,-за плечами.
Думки...що слідують з-за грат.
Вони відкиті,такі чисті.
Та кличуть в небо голубе...
І знов я згадую себе...
Та погляд твій,-той квіт у листі.
Немов кружляє та рябить...
Дай Боже з вірністю любить...
Життя прожити своє в честі.
(Понкратова.О.В.)
Сила й мiць
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120080402979
Свидетельство о публикации №120080402979
Рецензии