Непрактичн сть-11

Як самотність - зирить в вікна,
А квартира, наче пастка,
Чоловік чека, щоб жінка
Повернула в дім прекрасне.

От заходить і з порогу
З вітром свіжості й натхнення:
Каже: "Це житло убоге -
Дух спирає. Що це тхне в нім?"

Чоловік прощає - звісно,
Звідки знати про безсилля,
Що приковує до ліжка -
Й робить марними зусилля.

Жінка, як троянда вповні,
Відкриває з скрипом двері -
Безлад, хаос, стіни голі,
Стоси книг, гора паперів.

Із усій жіночих місій -
Ця провалена з порогу.
Жінка, наче член комісії -
Ставить терміни й вимоги.

Здатись - вибір для слабачок,
Тряпка, гумові пальчатки,
Жінка гавка, як собачка,
Скрізь наводячи порядки.

Щоб житло було практичним -
Слід змінити обстановку.
І старі протухлі звички -
Поміняти на обновки.

Викинуть в смітник минуле,
І протерти хлором память,
Аби з змінами збагнути,
Життя нового настання.

Чоловік в оселі власній
Почував себе блукальцем,
Він же сам шукав прекрасне -
Квітку з пороху на палець.

А тепер - згубив підгрунтя,
Як пилинка в сонцесяйві.
Варто тряпкою змахнути -
Й викинути як щось зайве.