Марічко, моя ти Марічко,
Сколихнула ти душу мою
Я, ніби у юність вернулась
І пісню співаю свою
Марічко, моя ти Марічко,
Ти гарна, така як колись
Роки красоту не забрали
Над очима ті же брови звелись
А очі, як вуглики чорні
І дивляться в душу мою
Тебе впізнаю я, Марічко,
І вроду твою впізнаю
Хоч кажуть, що люди з роками
Характер міняють, красу
Одне лиш у тебе змінилось
Відрізала с часом косу
Тай старша ти стала, мудріша
І діти дорослі уже
Бабусею, кажеш, ти стала
І внучка у тебе росте
Моя Мар чка. Посвящаю однокурснице Сорохан Марии
© Copyright: Екатерина Стамбровская, 2020
Свидетельство о публикации №120073108503
Свидетельство о публикации №120073108503
Рецензии
