Тиша навколо,птахів не чути.
Стомлений погляд,ніжні слова...
До них пуповиною крепко прикутий...
З маминим доторком гладить трава.
Чуєш як жайворонок в піднебессі,
Зранене серце лікує твоє.
Там де у згадці що на перехресті...
Долі твоєї й моєї...кує...
Птаха що матінкою в свому серці,
Б'ється,тріпочеться...поряд туман.
Палить та ріже болюче,на скельці...
Втратою зніжений нині талан.
Очі червоні,напухлі від горя...
Втрата не радить,жалітись комусь.
Та все пройде,промайне уже скоро.
Лишень коли я журбою нап'юсь.
Тому не варто з когось жартувати.
Насмішка ранить,бо то є не жарт.
І хто як вартий,не варто казати
Бо не поважний талану азарт.
(Понкратова.О.В.)
Тиша
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120073103389
Свидетельство о публикации №120073103389
Рецензии