Кремовий рай

Червень щедро дарував теплі погожі дні.
У моєму садочку з чудовими трояндами уявляла себе Гердою, маленькою дівчинкою, героїнею казки про Снігову Королеву.
Серед кущів з білими, жовтими, рожевими й червоними квітками виросли скромні кремові троянди. Мені здалося, що вони не дуже зручно почуваються серед розкішних сестер. Про це свідчили беззахисно пониклі голівки й кілька пелюсток на ґрунті. Чомусь захотілося визволити ці троянди із землі й продовжити спілкування з ними в моїй кімнаті.
У вазі з тими ж відтінками кольору, букет мав дещо інший вигляд, ніж на садовій грядці, і наче перебував у стані філософських роздумів.
Кілька гілочок схилилися над фоліантом й зацікавлено вивчали текст на відкритій сторінці. Квітки з правого боку насолоджувалися духмяним ароматом яблучного соку в широкому бокалі. Інші троянди хоча ще й трішечки сумували за сонечком, проте були задоволені знайомством із бузковим шифоновим шарфиком, який вибрано для естетичного оформлення затишного «кремового куточка».
До компанії напросилося й перлинне намисто. Перламутрова прикраса дуже пасувала композиції. Дві перлинки-втікачки, які я забула нанизати на нитку, сміливо стрибнули на пожовтіли сторінки роману.
У відчинене віконце дмухнув бешкетник-вітерець, – і деякі пелюстки повільно закружляли над поверхнею стола.
Від милування «кремовим раєм» охоплює тиха радість…


               28.07.2020

Автор картини – Юлія Перепьолкіна, 2018


Рецензии