Я бачу : воістину – зліт!
Прикмету, наявністю вжиту.
Прийшла вона першою в Світ;
Останньою піде із Світу
Я знаю, тому і кажу, —
Словами... Є думка єдина :
Метал убуває в іржу,
У нЕвість, зі-сходить Людина.
Шляхом порівняння і проб,
На ЧАсі і – периферIя…
Так просто, з надійністю щоб,
Все робиться, діється, зріє.
В природі – упину нема.
Немає природі прикОлу:
То літня пора… то зима…
Оце, все-все-все, йде по колу.
Воно, десь за гранню пригод,
Можливо, в стотисячну згоду,
Проникло у ТвОриво Вод
І киснем насИтило воду.
І в міру, в мирУ до-пуття,
Воно оперує зразково.
Про Неї проказую Слово –
Бактерію Руху Життя.
Думка
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120072902944
Свидетельство о публикации №120072902944
Рецензии