Жнива ідуть, ні крапельки дощу.
Розмалювали хмарки білі небо.
І я свій біль і смуток відпущу,
Життя розставить крапки там, де треба.
В снопах лежить уже дозрілий хліб,
А поруч вишиване соняхами поле.
В копицю складено останній сніп -
Цей день не повернути вже ніколи.
Жнива, жнива... Як швидко йде життя.
Літа, як колоски, збираються укупі.
На жаль, нема у весни вороття,
Там діють сили зовсім непідкупні.
26.07.2020
Жнива
© Copyright: Лариса Перминова, 2020
Свидетельство о публикации №120072605276
Свидетельство о публикации №120072605276
Рецензии
