Герою мій! Я мовлю без реприз -
Тремкий роман з тобою не задався:
Як Осінь танцювала свій стрептиз,
Весь час ти на Весну відволікався...
Звичайно... Осінь - це пора сумна:
Сльота... дощі... вітри... опале листя,
Та тільки... де ж тепер твоя Весна,
Якій віддав ти душу нарозхристя?
На що надіявся? Яких чекав ти див?
Адже, любов завжди поза законом,
А серце сама ерогенна зона...
Мабуть його Весні ти не збудив...
Тепер ти не Герой... ти битий пес!
Твоя Весна пішла квітчати інших...
Напевно, то відплата є небес,
Щоб не жадати більш, ніж маєш, більше...
Тож... не надійсь... не витру твоїх сліз,
І не дивись так віддано у вічі:
Бо свій відвертий і тремкий стрептиз,
Ніколи Осінь не танцює двічі!!!
Нiколи Осiнь не танцю двiчi...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2020
Свидетельство о публикации №120072600353
Свидетельство о публикации №120072600353
Рецензии