Так швидко обростає серце льодом,
Так швидко затихає в серці звук.
Чому близькі з забитим стравоходом
Так швидко обертаються на сук?
Холоднокровних, не без розрахунку.
Чи привід існував уже давно,
Коли б звести скоріш старі рахунки,
І запірнути в затхле мутне дно.
Не привід - зіпсувати откровіння,
Та хто із нас живих не без гріха?
Не вистачає щирості й терпіння!
Де взятись, як не бачиш власних вад.
Чому усе у юності простіше,
І всі, хто поруч, світлі від душі?
Коли все обертається на інше?
Де той момент, що близькі вже чужі?
Де той момент?
© Copyright: Ассоль Шульженко, 2020
Свидетельство о публикации №120072202927
Свидетельство о публикации №120072202927
Рецензии