Пiд мелодiю дощу...

Коллаж С.Ясонова

Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова
"Слушаю мелодию дождя"  http://stihi.ru/2020/07/04/7327

Прадіду Івану Шалійко і родичці Нюшці присвячується.

Слухаю мелодію дощу,
Вітру шум, шалених гроз розриви.
Згадую дитинство: верба сива,
Зламана, та все ж стоїть, красива,
У води, де руки полощу.

Біля річки – очерет, аїр.
В кожній краплі, що згори лунає,
Почуття і думки відчуваю,
Може бути, линуть з небокраю –
Їх малює дощика пунктир.

Край бажаний, що навіки дан.
У селі, що майже спорожніло,
З давніх пір знайомій Нюшці милій
Шепочу на вушко, склавши крила:
«Ми, на жаль, останні з могікан ...»

Вітру знов зривається порив,
Хлище дощ, як струм з моєї лійки,
Блискавка злітає, ніби змійка.
Радісно – то прадід мій Шалійко
Шле привіт в години літніх злив.

Підспіваю музиці дощу,
І місток веселка перекине
До душі, що знов додому плине,
Відведе туди, де край єдиний.
Світлу мрію я не відпущу!

Літній дощ відроджує мости
До добра, що в серці є чимало,
Дуже тісно у міських кварталах,
Тих, де жалю почуття дрімало,
Так, що не впізнати, не знайти.

Для любові підберу слова,
Повернувшись, як співуча птиця,
В Псковщину, де пушкінська криниця.
...Вірю я, Росії ще згодиться
«Стенькина шалена голова» (с)

За любов, за край, що серцю дан,
Вип'ємо ... не з горя  (де ж та кружка?) –
Та за те, щоб тут і я, і Нюшка
Залишилися і жили дружно –
Не останніми із могікан...