Село як казка

Далеко десь-Олександрія,
За нею ще-Кіровоград,
А Рівне ось тут,коло серця,
Де рідная хата та батьківський сад

Будинок великий,красивий,
Від вулиці тин-так жили,
Село було сім"єю одною,
Там юнії роки пройшли

Я виріс в селі наче в казці,
Ось мама рано в рай пішла,
З братами сиротами стали,
Та мачуха як рідна нам була

Я жив в полоні рідної природи,
В леваді,річка,поруч-дивний став,
І не було і дня у літню пору,
Щоб риби я до столу не дістав

Був батько мій веселим,працьовитим,
А дід красивим-просто богатир!
Брати з дитинства в море закохались,
Та стали моряками,полишивши дім

І я поїхав до веселої Одеси,
Як пташенята розлетілись із гнізда,
На все життя у душах загніздилась,
З криниці рідної жива вода

Я бачу увісні степи широкі,
Зелені балки з морем козельцю,
На ві скарби тепер не поміняю,
Природу чарівну ось цю

Роки летять як сірі журавлі,
Не забуваю рідної землі,,
Хатини білої у тихому садочку,
Вона у серці...в кожному куточку

  спогади Петра З.
  літо 2020 року