Роздати треба всі до осені борги,
сушити-мити мізок й древню голову від пилу,
сусідці чи коханій в лоб сказати "Не бреши!"
всіх друзів, хто не схимники і херувими,
простити! Щоби нитка розмоталась до кінця,
клубок неначе новий свій почати.
І камінь вийняти із вражого кільця,
з душі знімаючи усі кайданки.
Ізнову полюбити, або розлюбить,
і не важливо, головне - життя зі змістом.
Ось тільки як тебе забути й просто жить?
І знов моє життя повисло падолистом...
Борги
© Copyright: Петр Скорук, 2020
Свидетельство о публикации №120071904465
Свидетельство о публикации №120071904465
Рецензии
